Тверезість вибір сильних

Лікування наркоманії

Drug addiction treatment

Лікування наркоманії – це професійна наркологічна допомога, що складається з комплексу терапевтичних заходів і методів, спрямованих на усунення патологічного потягу до наркотиків. Терапія може здійснюватися в різних умовах, форми й часових рамках. Оскільки болюча тяга до наркотиків – це хронічний розлад, що характеризується випадковими рецидивами, то для того, щоб здобути повну перемогу над наркотиками короткочасної або разової терапії – недостатньо. Повноцінне лікування наркозалежності – це тривалий процес, що передбачає численні медичні втручання і регулярний лікарський моніторинг.

На жаль, сучасні підходи в лікуванні наркоманій та токсикоманії на сьогодні ще не мають чіткої патогенетичної спрямованості і переважно орієнтовані на терапію окремих проявів синдрому наркозалежності. Навіть клінічний досвід і численні експериментальні дослідження у наркології, ще не дозволяють сформувати з наявного різноманіття терапевтичних методик єдину загальноприйняту методологію лікування залежності від психоактивних речовин (ПАВ). І це, в першу чергу, пов ‘язано з недостатністю знань про патогенетичної природи залежності від наркотиків, яка в більшості випадків обумовлена специфічними не завжди помітними функціональними порушеннями діяльності ЦНС.

Чи можна вилікувати наркоманію? Можна! Однак, не просто! Адже наркоманія – це хронічна хвороба, за якої хворі не можуть просто припинити зловживання і впродовж декількох днів вилікуватися. Для того, щоб вилікувати вас наркозалежність, припинити приймати наркотики і відновити нормальний спосіб життя в більшості випадків вимагаються тривалі (іноді повторні) терапевтичні зусилля як лікарів, так і самого хворого, а також дотримання певних принципів, етапів і методів ефективної терапії наркозалежних.

Загальні принципи терапії наркозалежних

Оскільки, кожен вид наркозалежності має свої особливості (клінічні прояви, розвиток, симптоматика), то і лікування кожного наркозалежного має свою специфіку, в залежності від виду наркотику, стажу та дозування зловживання, наявності супутніх захворювань і психофізичних порушень. Однак, незалежно від специфіки та виду наркологічного захворювання, в сучасній наркології існує низка загальних принципів, якими керуються лікарі при наданні наркологічної допомоги хворим з наркоманії.

Ці принципи засновані на проявах великого синдрому, що складається із загальних для всіх видів наркоманій симптоматикою, а саме:

  • Зміни толерантності та клінічної картини сп ‘яніння;
  • Формування фізичної залежності і абстинентного синдрому;
  • Розвиток компульсивного (патологічного, хворобливого) потягу до наркотизації;
  • Виникнення психоемоційних порушень;
  • Сукупності розладів профілю: розлад сну, зміну особових якостей, проблеми трудової і сімейної адаптації.

Загальними принципами організації медичної допомоги хворим з наркозалежністю є:

  • Лікування в умовах спеціалізованого стаціонарного закладу наркологічного або психіатричного профілю;
  • Одномоментний і повна відмова від прийому психоактивних речовин (за винятком важкого соматичного стану пацієнта, а також fenobarbitalovoy залежності).
  • До основних принципів ефективності терапевтичного процесу відносять:
  • Усвідомлене згоду хворого на лікування;
  • Максимальна індивідуалізація (з урахуванням конституційно особистісних особливостей, аналіз, обліку стадії, тяжкості процесу, темпу і ступеня захворювання);
  • Комплексність підходу до лікування (з одномоментним впливом на біологічну, психологічну та соціальну складову наркозалежності).
Тверезість

Основні етапи ефективного лікування наркоманії

Залежно від обставин (виду або стажу зловживання, лікувального етапу), терапія наркозалежності передбачає, як окрема так і комплексне проведення різних за змістом медичних заходів.

Лікування наркозалежності може здійснюватися у вигляді:

  • Невідкладної наркологічної допомоги та інтенсивної детоксикації при передозуванні, гострих отруєннях наркотиками;
  • Зняття станів, ломки наркомана, терапію фізичної залежності від наркотичної речовини;
  • Детоксикації організму у разі систематичного отруєння наркотичними або іншими токсинами;
  • Терапії психосоматичні порушень, викликаних тривалою наркотизацией;
  • Запобігання розвитку патологічного потягу (тяги) до психоактивну речовинам, безпосереднє усунення наркозалежності;
  • Реабілітації наркозалежних, підтримання ремісії та профілактики зривів.

Однак, ефективність терапії наркозалежних безпосередньо залежить від дотримання суворої posledovannosti основних терапевтичних етапів застосування певних методів лікування.

Госпіталізація наркоманів. Припинення прийому наркотичних речовин

Наркозалежність, як правило, починається з добровільного прийому першої дози наркотику, який поступово (іноді стрімко) бере під контроль волю, вчинки, мислення та свідомість людини, всецело занурюючи в психічну, а потім і в фізичну залежність. Самостійно подолати наркоманію, в большості випадків людина не здатна, а пошук і прийом наркотичних засобів набуває для нього вимушений характер. Це в першу чергу пов ‘язано з впливом наркотиків на роботу окремих частин головного мозку, що відповідають за: приємні відчуття, пов ‘язані з винагородою; мотивацію; здатність навчається; пам ‘ять і контроль поведінки. Тому, наркоманію слід розглядати як комплексне захворювання, яке вражає тіло, розум, мислення та поведінку людини. Лікування починається з моменту звернення хворого чи його родичів їм за наркологічної допомогою, в слідстві якого наркозалежних, як правило госпіталізують в спеціалізований наркологічне установа, незалежно від психофізичного стану, в якому вони перебувають на момент звернення. Всі терапевтичні заходи за цей період проводяться виключно в стаціонарних умовах спеціалізованих медичних закладів психіатричної або наркологічної спрямованості, а за відсутності таких – у лікарнях общесоматического профілю.

Вибір схеми лікування

При виборі правильної і максимально ефективною терапевтичної схеми лікування наркоманії слід враховувати: стадію розвитку хвороби, вік наркозалежного, Психофізичний стан, наявність або відсутність мотивації до одужання. Мінімально необхідна тривалість первинного стаціонарного лікування складає від одного до трьох місяців. Однак на практиці вона переважно обмежена періодом ліквідації основних симптомів наркотичної абстиненції (зняттям наркоманской ломки) після якої, хворі, як правило відмовляються від подальшої проходження повноцінної терапевтичної програми.

Методи відібрання наркотичного засобу

Перший, підготовчий етап у терапії наркозалежних починається з припинення прийому, відібрання наркотичної речовини, яка в залежності від виду зловживання реалізується трьома наступними методами:

  • Раптовий (застосовується для підлітків або пацієнтів в молодому віці на початковій стадії розвитку наркозалежності);
  • Швидкий (найпоширеніший метод);
  • Повільний (застосовується для літніх людей, або фізіологічно ослаблених на другій і третій стадії розвитку наркозалежності).

У вітчизняній наркології, як правило, практикують швидший варіант – критичний відібрання наркотичного засобу, за винятком важких соматичних станів пацієнтів при зловживанні барбитурата